|
|
Огляди та публікації
09.07.2014
Акустична система SVEN IHOO T100UШестиканальний звук, вмонтовані FM-тюнер і медіаплеєр
У нещодавно опублікованому порівняльному тестуванні 5.1-акустики, в якому взяли участь комплекти Genius SW-HF5.1 6000 і SVEN IHOO T100U, модель SVEN виявилася кращою за свою суперницю. SVEN IHOO T100U виявився цікавішим і за якістю звучання, і за оснащеністю (зокрема, у нього є вмонтовані FM-тюнер і медіаплеєр), тому ми, як і обіцяли, розглянемо його детальніше. Звичайно, уникнути при цьому деяких повторів не вийшло, за що приносимо свої вибачення читачам попереднього матеріалу. Поставляється T100U у двох кольорових варіантах – чорний і під дерево. Причому це стосується лише бічних панелей, а фронтальна, верхня і, звичайно ж, задня поверхні – чорні, з легкою шагренню. Упаковка і комплектація Акустика поставляється в коробці із звичайного картону з монохромним (чорним) оформленням, що включає короткі характеристики і відомості про комплектацію декількоми мовами. Вага бруто понад 22 кг, і тому під час перенесення дуже виручають бічні прорізи для захоплення руками.
У упаковці, окрім сабвуфера і сателітів, є: • інструкція, • гарантійний талон • пульт ДУ з батарейками, • FM-антена, • кабелі в м'якій силіконовій оболонці для підключення пасивних АС (завтовшки 0,2 мм²/24AWG згідно з маркуванням, завдовжки: два по 8 метрів і три по 2,5 м) • три кабелі 2 × RCA–2×RCA завдовжки 1,5 м, • три кабелі 2 × RCA–mini-jack завдовжки 1,5 м.
Сабвуфер і панель управління
Розпочнемо із сабвуфера. У нижній частині його лицьової панелі розміщено широкий розтруб вихідного порту фазоінвертора, а верхню займає панель управління з інформаційним табло, виготовленим на шести семисегментних світлодіодних індикаторах зеленого світіння. Символи на індикаторах досить великі, а яскравість не дуже мала, щоб можливість прочитання втрачалася при яскравому світлі, проте й не занадто висока, щоб дратувати в затемненому приміщенні – швидше дратуватиме розташований трохи нижче яскравий зелений світлодіод індикації вмикання, що горить навіть у режимі Standby. Залежно від режиму роботи відображаються встановлені регулювання, налаштування FM-тюнера або номер/час звукового трека. Щоправда, ми так і не знайшли режиму, в якому задіяно крайній лівий семисегментний індикатор. У верхній і нижній частинах інформаційного табло є підсвічувані написи, що повідомляють про вибраний вхід, режимі звуку тощо.
Для управління режимами на панелі є сім кнопок, що надають змогу вмикати-вимикати режим Standby, обирати вхід, регулювати загальну гучність і тембр НЧ/ВЧ. Інші функції, включаючи налаштування тюнера і вибір станцій, покладено на пульт дистанційного управління, датчик якого розташовано між індикатором і кнопками. Наявні на панелі кнопки не дуже зручні: жорсткі, швидкі натискання іноді не відпрацьовуються.
Задані налаштування, включаючи обраний вхід, зберігаються при переведенні в режим Standby і наступному виході з нього (при вимиканні механічним вимикачем зберігаються тільки налаштування тюнера). На верхній площині сабвуфера є панель медіаплеєра – слот для SD-карт, порт USB, індикатор активності та три кнопки управління: перехід на наступний або попередній трек, а також пауза/відтворення. Цікаво зроблено акустичне оформлення: це бандпас (bandpass) 4-го порядку, але не «канонічний», коли фазоінвертор виходить з камери меншого об'єму, в яку обернено лицьовий бік динаміка (такі ми бачили в Microlab M-290 і Corsair SP2500, див. малюнок зліва), а дещо інший: по-перше, задня камера, в яку виходить тильна частина динаміка, за об'ємом менша за передню, по-друге, динамік усередині корпусу сабвуфера обернено «лицем назад», і щоб труба фазоінвертора вийшла на лицьову панель, її проклали крізь задню камеру (малюнок справа).
Очевидно, така конфігурація передусім пояснюється вибраним дизайном – витягнутою по вертикалі формою корпусу, а також необхідністю виведення порту фазоінвертора на лицьову панель, щоб уникнути проблем з вибором місця встановлееення сабвуфера. Водночас труба фазоінвертора повинна мати розрахункову довжину і не може бути дуже короткою, що й зумовило орієнтацію динаміка. Нагадаємо: зменшення об'єму задньої камери бандпаса веде до збільшення ККД, що добре і навіть чудово, але межі смуги робочих частот при цьому зсуваються догори, що вже гірше для сабвуфера, а сама смуга звужується, що зовсім не весело, адже це прямий шлях до гулоподібного звуку, що бубонить. Тому задню камеру прагнуть робити не дуже маленькою. У даному випадку її об'єм зменшується за рахунок блоку управління і комутації, а також медіаплеєра, розташованих у передній частині корпусу і відокремлених від задньої камери бандпаса перегородкою з MDF (на малюнку вона теж показана). Перегородка – це, звичайно, непогано, але об'єм камери через це вийшов приблизно на чверть меншим, та до того ж помітну долю віднімає труба фазоінвертора, що проходить через задню камеру.
Передня камера впливає в основному на форму АЧХ: зменшення її об'єму зменшує також підсилення, проте робить вершину характеристики плоскішою, тобто нівелює резонансний характер бандпаса, але теж до деякої межі. І, звичайно ж, багато що залежить від геометрії труби фазоінвертора. Таким чином, бандпас дуже вередлива штука, і під час його конструювання потрібно точно дотримати баланс плюсів і мінусів. Для цього потрібно не лише скрупульозний розрахунок та якісне виготовлення, але часто ще й точне налаштування сабвуфера з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного динаміка, що при масовому виробництві неможливе. Адже серійне виробництво – це ще й собівартість, тому в усіх розглянутих нами бандпасах у камерах розміщено ще й електронні плати з купою з'єднувальних кабелів, врахувати вплив яких на звуковідтворення під час розрахунків дуже складно. Покінчимо з теорією і подивимося на АЧХ сабвуфера T100U:
Так, підсилення пристойне, але в дуже вузькому діапазоні, що до того ж випадає на не найнижчі частоти. Ось ціна малого об'єму задньої камери, і тому АЧХ має не гостру, а помітно плоскішу вершину. Чому ж тоді бандпаси взагалі використовують? Річ у тому, що недоліки проявляються в основному під час прослуховування музики, причому у вдумливому, а не в «фоновому» режимі. Якщо ж йдеться про музику для веселої вечірки або про озвучування фільмів чи ігор, то на перший план виходить гучний бас, а його-то бандпас забезпечує краще, ніж інші варіанти акустичного оформлення (звичайно, за інших рівних умов). Але повернемося до опису конструкції сабвуфера. Його корпус зроблено з MDF завтовшки 12 мм, яких-небудь звукопоглинальних матеріалів у ньому немає. Відсутня також прокладка ущільнювача в місці стику задньої стінки і пластини з підсилювачем і роз'ємами. Ніжки заввишки 12 мм виготовлено з досить м'якої гуми з гарною амортизуючою здатністю. У сабвуфері встановлено динамік з діаметром дифузора 14,5 см, потужністю 50 Вт та опором 6 Ом. Місця встановлення динаміка і виведення з’єднувальних дротів забезпечено ущільнювачами.
Довжина труби фазоінвертора 15,3 см, діаметр середньої частини 50 мм, зовнішній і внутрішній кінці оформлено у вигляді розтрубів, до внутрішнього – зсередини наклеєно захисну сітку. Підсилювач Практично усю електронну частину зосереджено на одній платі, закріпленій на металевій пластині, що закриває виріз у задній стінці сабвуфера. Окремо розташоване джерело живлення, плата якого закріплена на днищі корпусу, а також медіаплеєр і блок індикації та управління в передній частині сабвуфера. На цій же пластині закріплено вхідні (RCA) і вихідні (підпружинені затискачі) роз'єми, антенний вхід тюнера і механічний вимикач живлення. Місця їхнього встановлення, а також отвір для кабелю живлення герметизовано.
Комутацію здійснює мікросхема SJ2323, що має один 6-канальний вхід і чотири 2-канальні. Ця ж мікросхема емулює шестиканальний звук для стереосигналів. Регулятор гучності зроблено на 6-канальній мікросхемі PT2258. Інші регулювання (підсилення у каналах, тембр НЧ/ВЧ) здійснює мікросхема SC7313, вона ж управляє режимом Mute. Тюнер виготовлено на мікросхемі RDA5807SP.
Підсилювачі потужності для сателітів виготовлено на інтегральних УНЧ TDA 2030L – по одному на кожний канал. Для сабвуфера використано дві потужніші мікросхеми TDA2050, увімкнені за мостовою схемою.
На жаль, ми не змогли знайти графік залежності вихідної потужності від напруги живлення для TDA2050 у мостовому вмиканні, тому наведений графік відповідає типовому підключенню. Для усіх підсилювачів потужності використовується загальний радіатор з вертикально розташованими ребрами, виведений назовні. За відсутності сигналу радіатор нагрівається усього на 7-8 °C вище за кімнатну температуру, проте під час тривалого відтворення звуку з підвищеною гучністю нагрівання буде набагато істотнішим, тому під час вибору місця розміщення сабвуфера необхідно забезпечити нормальну циркуляцію повітря біля задньої панелі. Блок живлення, який зроблено за схемою з перетворенням частоти, видає напругу ±14 В (у режимі спокою) для УНЧ, вихідні від нього дроти забезпечено феритовим кільцем для зменшення перешкод. Фільтр живлення на платі підсилювачів виготовлено на двох конденсаторах по 4700 мкФ. Напруга, необхідна для інших мікросхем, формується з напруги з БЖ (блоку живлення) окремими стабілізаторами, також розташованими на підсилювальній платі. Доступних для заміни користувачем запобіжників немає. Медіаплеєр Медіаплеєр відтворює MP3-файли з SD-карт і накопичувачів USB-флеш. Логіка його роботи цілком зрозуміла: під час встановлення SD-карти або флешки автоматично розпочинається відтворення музичних файлів як з кореневого каталогу, так і з наявних тек (навіть з великою глибиною вмісту), а на фронтальному індикаторі відображається час з початку трека і тип носія – «USB» чи «SD». Якщо при встановленому носієві одного типу підключити інший, то відтворення з першого припиняється і розпочинається програвання файлів з іншого. Повернутися до першого можна кнопкою вибору входу «Input», причому відтворення розпочнеться з того місця, де воно було припинено, коли було встановлено інший носій. Те ж відбувається і під час перемикання на вхід DVD або AUX і наступному поверненні до SD-карти або флешки, а також під час переходу в режим Standby і виходу з нього.
Під час натиснення на кнопку переходу до попереднього або наступного трека фронтальний індикатор пару секунд відображатиме номер трека, а потім розпочне показувати час відтворення фрагменту. Ці кнопки надають змогу не лише переходити з трека на трек, але, якщо натиснути та утримувати одну з них, ще й здійснювати «прокручування» у межах трека. Розташованний на панелі медіаплеєра зелений світлодіод блимає у процесі відтворення, горить постійно у режимі паузи і згасає, якщо не вставлено жодний носій або обрано інший вхід – DVD, AUX або FM. Управляти медіаплеєром можна як з його власної панелі на верхній кришці сабвуфера, так і з пульта ДУ. FM-тюнер Ось до чого претензій немає, так це до чутливості тюнера: в будинку із залізобетонними стінами і перекриттями тюнер приймав 21 станцію з прийнятною якістю, причому на примітивну антену з комплекту, що є відрізком дроту з конектором на одному кінці і петелькою для кріплення на іншому. Управління тюнером нескладне, проте здійснюється воно лише з пульта дистанційного управління. Натиснувши протягом 1,5 секунд на кнопку «Tun+», ми ініціюємо автоматичний пошук радіостанцій, яких можна записати в пам'ять тридцять. Надалі вибрати станцію можна натисненням кнопки «CH» (на індикаторі відобразиться «CH» і номер каналу), а вибрати потрібний канал можна кнопками «Tun+» і «Tun–». Звичайно, є і ручний режим пошуку станцій з можливістю запису в пам'ять. Під час пропадання живлення запам'ятовані станції зберігаються, а очистити пам'ять можна кнопкою «Preset» пульта ДУ. Сателіти Бічні панелі центральної, фронтальних і тилових колонок виступають вперед відносно передньої стінки і мають округлену передню кромку, що наочно оформляє перехід до знімного грилю з нещільної тканини на пластиковій рамці. Фронтальна частина центральної колонки скошена, і її динаміки спрямовані трохи вгору, що буде корисно, якщо ця колонка буде розміщена нижче голови слухача, а ось під час розміщення на якомусь підвищенні (наприклад, на полиці) це виявиться швидше мінусом.
Корпуси усіх сателітів зроблено з MDF завтовшки 9 мм, звукопоглинальних матеріалів, як і в сабвуфері, усередині цих колонок немає. Акустичне оформлення – фазоінвертор, порти (у центральної колонки їх два, в інших – по одному) виведено на задню стінку, тому під час встановлення АС не можна ставити впритул до стіни. Труби фазоінверторів у всіх сателітів циліндричні, у центральної і тилових колонок діаметром 30 мм і завдовжки 7 см, у фронтальних відповідно до 39 мм і 4,8 см.
Невеличкі ніжки у вигляді круглих наклейок з пористої гуми завтовшки 2 мм є лише в центрального і фронтальних сателітів, для тилових колонок передбачено металевий підвіс для настінного кріплення. Щоправда, просто повісити тилові АС на саморізи, вкручені в стіну, буде не найкращим рішенням: усі колонки, крім сабвуфера, мають бути певним чином зорієнтовані відносно слухача (схему навіть не потрібно шукати: вона є в Керівництві з експлуатації), а як реалізувати це за допомогою наявного простого підвісу, повинен придумати сам власник. Справедливості ради відзначимо, що це стосується не одного лише SVEN IHOO T100U, проте у цієї моделі тилові колонки не мають ніжок, тобто виробник не передбачив варіант їхнього встановлення на полицю, а при підвісі до вертикальної поверхні проміжок між нею і виходом фазоінвертора складе всього 5 мм. У бічних сателітах використано НЧ/СЧ-динаміки з діаметром дифузора 9 см, потужністю 15 Вт і опором 4 Ом, в центральній АС – два подібні динаміки, але з опором 8 Ом, включені паралельно. У центральній і фронтальних колонках є по одному твітеру з шовковим куполом (діаметр 2,5 см, потужність 15 Вт, опір 4 Ом; як фільтр використано конденсатор на 3,3 мкФ), в тилових колонках ВЧ-динаміків немає. Кріпляться динаміки у фрезерованих пазах, тому їхні корпуси не виступають з лицьової панелі; місця кріплення динаміків ущільнювачів не мають.
Для підключення до підсилювачів у сателітах використано такі ж підпружинені затискачі, як і в сабвуфері. Отвори для пластикових панельок із затискачами також не мають ущільнювачів. Нижче ми наводимо АЧХ сателітів (зверху вниз: центр, фронт, тил). Судячи з графіків, не можна сказати, що два НЧ/СЧ-динаміки в центральній колонці позитивно позначилися на відтворенні нею нижніх частот порівняно з фронтальними, проте відмічена для останніх виражена спрямованість звучання у центральної АС помітна менша. Зате добре видно, що відсутність твітера в тилових колонках дуже звузила відтворюваний ними діапазон в зоні високих частот, а їхній менший об'єм – ще й на НЧ.
Пульт дистанційного управління Пульт досить таки чималий, проте завдяки овальній формі він зручно лежить у руці. Кнопки згруповані цілком логічно, до їх розташування не треба довго звикати, а натиснення м'яке і чітке. Кнопки пульта здійснюють повний набір регулювань, налаштувань і комутацій, передбачених електронікою моделі, включаючи й ті, що недоступні з панелі сабвуфера: налаштування тюнера, вибір станції, скидання налаштувань на заводські установки. І, звичайно ж, можна управляти функціями медіаплеєра.
До чутливості датчика претензій немає: можна майже не замислюватися про орієнтацію пульта відносно датчика на сабвуфері. Живиться пульт від двох лужних батарейок ААА. Звучання Коротко повторимо результати прослуховування, наведені в порівняльному огляді. Використання шовкових «пискавок» у фронтальних і центральній колонках зробило їхнє звучання у ВЧ-зоні досить повноцінним, але все таки далеким від ідеалу: є відчутні спотворення, що підкреслюють найвищі частоти. Звучання фронтальних колонок до того ж має яскраво виражену спрямованість: при відхиленні від оптимальної точки прослуховування по вертикалі тембр звуку дуже змінюється. На середніх частотах звучання колонок у цілому непогане і позбавлене явних дефектів. Можна нарікати лише на те, що використано НЧ/СЧ-динаміки з діаметром дифузора всього 9 сантиметрів, тоді як габарити корпусу дають можливість встановити динаміки і більших розмірів, що змінило б звучання в нижньому регістрі в кращий бік. Використовувана в сабвуфері резонансна схема bandpass програє у розбірливості в НЧ-діапазоні схемам з виведеним назовні дифузором. Під час прослуховування музики це є відчутним недоліком: звучання сабвуфера нерозбірливе і має гулоподібний характер. Оскільки сателіти не здатні озвучити регістр нижче 100 Гц, а вкрай обмежений робочий діапазон сабвуфера припадає на зону десь 50 Гц, то між цими частотами спостерігається деякий провал. Проте при відтворенні доріжок до фільмів або звукового супроводу ігор глибокий і еквалізований бас T100U звучить цілком ефектно. До того ж сабвуфер не локалізується в просторі, що є позитивним моментом. Висновки Звичайно, головне в будь-якій акустиці – це те, як вона звучить, а звучання SVEN IHOO T100U ми вважаємо загалом непоганими. Проте можливості сателітів, особливо тилових, далекі від того, що ми спостерігаємо в сучасних моделях активних стереоколонок. Cабвуфер залишає двояке враження: його потужний бас добре підходить для озвучування фільмів та ігор, але для серйозного прослуховування музики він придатний мало. Інші особливості були перераховано під час порівняльного тестування, відтворимо їх тут, проте вже безвідносно іншої моделі. Достоїнства:• рівні фону і шуму: низькі, майже не залежать від рівня гучності; • зручний пульт ДУ з гарною чутливістю датчика. Недоліки: • відсутність ВЧ-динаміків у тилових АС; • цокаючі звуки під час регулювання (щоправда, вони помітні лише при високому рівні гучності). Сумнівні рішення: • штатний підвіс тилових колонок залишає дуже малий проміжок між виходом фазоінвертора і стіною, до того ж створює зайві проблеми з орієнтацією цих АС відносно слухача; • немає можливості підключення навушників; • кілька регулювань і налаштувань, включаючи управління тюнером і режимом Mute, можна здійснювати лише з пульта ДУ.
Наявність регуляторів тембру НЧ/ВЧ і режиму Standby ми вважаємо нормальними для активної акустики такої цінової категорії, а корисність вмонтованих у T100U FM-тюнера і медіаплеєра кожен читач оцінить відповідно до своїх смаків. Є також ще один момент, не такий важливий 6-7 років тому, але дуже актуальний сьогодні: відсутність цифрових входів. Дедалі менша кількість відтворюючої техніки оснащується аналоговими виходами, особливо багатоканальними, що або істотно обмежує сферу застосування 5.1-комплектов, подібних до T100U, або вимагає від власника додаткових витрат на декодер. В асортименті продукції SVEN є 5.1-комплект HT-435D, оснащений і цифровими входами, і вмонтованим декодером DD5.1/DTS, причому його ціна цілком доступна, тому можна лише пошкодувати, що цього немає у T100U. Сподіваємося, що і в серії IHOO з'явиться подібна модель. Джерело: www.ixbt.com Автор: Ілля Холодов
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
