Огляди та публікації

19.02.2013

SVEN MS-300: акустика і медіа-центр

Здивувати й обрадувати розбалуваного сучасним асортиментом недорогої, красивої і цілком якісної акустики покупця дуже складно. В результаті виробники зайнялися пошуком нестандартних рішень, які розширили б рамки звичного. Одним з таких, без сумніву, вдалих рішень стала інтеграція компанією SVEN в деякі моделі своєї акустики повноцінного медіа-плеєра з підтримкою USB-носіїв і SD -карток, а також FM-радіоприймача. В результаті вийшов цілком повноцінний музичний центр, який і до комп'ютера-то зовсім не обов'язково підключати. Природно, в процесі не були забуті і дві інші, не менш важливі складові – зовнішній вигляд і звук. Доступність? І з цим повний порядок, порадувати себе або друзів подарунком у вигляді SVEN MS-300 можна навіть, якщо «сидиш на мілині». Переходячи безпосередньо до огляду, додамо лише, що акустику виготовлено в популярному і зручному форматі 2.1.

Упаковка і комплектність

Так і не звикнувши до нового, синього кольору коробки (до цього понад 10 років пристрої SVEN поставлялися у коробках червоного забарвлення) витягаємо з неї ретельно упаковану систему (сателіти окремо, сабвуфер – окремо).

Окремо упаковано компактний і плоский пульт. Для його живлення використовується досить поширений літієвий елемент CR2032, проте навряд чи найближчими роками доведеться замислюватися про його заміну.

На місці і вся необхідна документація. Причому російськомовна інструкція дуже детальна і добре перекладена.

Конструкція і дизайн

Сателіти і сабвуфер виготовлено в єдиному стилі, чому сприяє загальна чорно-срібляста гама і відкриті дифузори динаміків.

Матеріал корпусу сабвуфера – МДФ. Товщина його невелика, але, враховуючи розміри, цілком достатня. Забігаючи вперед, зазначимо, що жодних неприємних призвуків система не має, так що якість корпусу дуже висока.

Сателіти виготовлено з пластика. Лицьові панелі і сабвуфера, і сателітів мають багато загальних рис.

Пластик глянсовий, проте відбитки пальців збирає помірно. У будь-якому випадку занадто часто мацати акустику не доведеться – для цього є пульт.

Невеличкі підставки, що забезпечують сателітам необхідний для правильного звучання кут нахилу, вже вмонтовано в їхню конструкцію. Ззаду на сателітах помітні порти фазоінверторів, що з успіхом можуть бути використані для підвішування колоночок на стіну. Але полична або настільна установка все ж прийнятніша.

Динаміки, як ми вже писали, не закриті. В результаті того, що використовуються динамічні голівки так званого скандинавського типу, дифузори вкриті сріблястою фарбою і мають увігнуту форму, виходить непогане дизайнерське рішення, а за цілісність динаміків турбуватися не варто. Хіба що в будинку є особливо активна дитина-експериментатор, що любить тикати гострими предметами в усе незрозуміле. Але тоді й акустичний гриль не врятує...

Аналогічне рішення застосовано і в сабвуфері. Правда, тут додано ще й окантовку сріблястого кольору, що створює деяку подібність рупора. Однозначно, такий сабвуфер не для підлогової установки – його слід ставити на столі, окрім естетичних міркувань, так набагато зручніше працюватиме з системою.

Зсередини динаміки, як бачимо, екрановані і взагалі мають солідний вигляд.

Задня панель оснащена вимикачем, регулятором рівня баса, а також виходом на сателіти. Шнур для підключення до комп'ютера – незнімний.

Не менш важлива річ, а саме – FM-антена також акуратно складена ззаду. У розкладеному вигляді її довжина не вражає уяву, проте для впевненого прийому станцій у міських умовах її більш ніж достатньо.

Слот для SD-карток і роз’єм USB для флешок та інших накопичувачів пам’яті непомітно розмістилися на правому торці сабвуфера.

У роботі

На сабвуфері розташовано невеликий цифровий дисплей і кнопки управління. Вони служать для перемикання треків з носіїв пам’яті, режиму роботи, гучності, налаштування радіо. Усі вони продубльовані на пульті, до того ж пульт також додатково має цифрову клавіатуру, зручну для швидкого вибору треків або радіостанції і кнопку перемикання режимів еквалайзера.

За умовчанням система вмикається в режимі AUX, тобто роботи з лінійним входом. Для використання в якості звичайної комп'ютерної акустики досдостатньо буде підключити штекер до звукової карти.

Натиснення на кнопку Mode переводить мультимедійну систему в режим роботи з накопичувачами. Флешка і карта пам'яті визначаються дуже швидко, MP3-файлы починають відтворюватися в алфавітному порядку з урахуванням тек. Враховуючи, що графічного дисплея немає, в ідеалі на початку імені файлу повинен стояти номер трека, тоді альбоми відтворюватимуться правильно. Програвання музики також починається автоматично, якщо вставити накопичувач або карту пам'яті. Перемикання між картою пам'яті і флешкою, якщо вставлено обидва носії, також здійснюється кнопкою Mode, на екрані при цьому світиться SD або USB.

Якщо носіїв немає, то Mode перемикає нас у режим радіо, інакше треба натиснути кнопку двічі. Радіо дуже швидко налаштовується на станції по натисненню клавіш «вперед» і «назад», станції запам'ятовуються і потім їх можна викликати прямим набором номера. Усе мінські FM-станції були знайдені, а якість прийому просто відмінна, так що побоювання з приводу короткої антени були марними.

Звучання

Щиро радіючи такому багатому функціоналу, якісному і цікавому дизайну, запропонованому SVEN всього за 40 доларів, я наперед вважав, що звук буде, у кращому разі, посереднім. На щастя, ці побоювання абсолютно не виправдалися.

Для своєї цінової категорії SVEN MS-300 звучить відмінно. На систему не слід покладати непідйомних завдань, на зразок спроби розчути третю скрипку в другому ряду на записі великого симфонічного оркестру, але поп-музику, рок і більшість легких електронних жанрів вона відтворює без проблем. Незважаючи на односмугові сателіти звук цілком прозорий і чистий, що свідчить про достатню кількість найвищих частот. Середина дуже «жива», детальна і насичена, що особливо добре проявляється на вокалі. Якщо правильно її розмістити, система в змозі створювати непоганий об’єм, стереопанораму. Детальність системи добре проявляється в простому тесті – на ній легко розрізнити MP3-файли з бітрейтом 128 і 320 кілобіт, тоді як багато декоративних систем відтворюють їх абсолютно однаково.

Невеликий розмір сабвуфера не дає змогу відтворювати нижній бас, проте з атакою в області мідбасу, а також з його кількістю проблем немає. Радує відсутність неприємних призвуків. Запас гучності у системи не дуже великий – інженери вирішили, що важливіше якість без спотворень, ніж занадто великий рівень гучності. Отже ми рекомендуємо систему для робочого місця, спальні, кухні (де особливо порадує радіо) та інших невеликих за об'ємом приміщень. До телевізора як домашній театр краще пошукати щось потужніше.

Цілих вісім режимів еквалайзера справді корисні в цієї акустики – можна добитися виразнішого звучання конкретного жанру або композиції.

Зверніть увагу – ми нічого не написали про технічні характеристики, герци, відсотки і вати. Тому що під час опису вражень від подібних систем усі ці цифри абсолютно не потрібні – це не дорогі студійні монітори, звук такої системи або подобається, або ні. Мені звучання SVEN MS-300 сподобалося. Звичайно, не всі тестові треки вона програла ідеально, треноване вухо обов'язково знайде, до чого прискіпатися. Але була абсолютно незвичайна річ – увімкнувши цю акустику в «фоновому» режимі, через деякий час я виявив, що слухаю музику, відволікся від роботи та отримую задоволення. А увечері з'ясувалося, що акустика грає вже 8 годин підряд, не викликаючи ні стомлення, ні бажання увімкнути повнорозмірну Hi-Fi систему, що стоїть по сусідству, при описі якої я б неодмінно згадав і вати, і герци, і відсотки з коефіцієнтами...

Висновок

MS-300 вийшла у SVEN дуже вдалим набором акустики з додатковими функціями. Фактично, за 40 доларів ми купуємо повноцінний музичний центр з радіо, MP3, підтримкою флешок і карт пам'яті, та ще й без компромісів щодо звучання. Якість виконання теж радує, часи дешевого пластика і МДФ з плівкою, що відшаровується, минули. Не намагайтеся замінити за допомогою компактної системи 2.1 повноцінний домашній театр – і вона радуватиме ще багато років. Поки інженери не знайдуть спосіб вмонтувати в акустику ще яку-небудь «смакоту».

Джерело: www.techlabs.by.

Автор: Мирослав Бабицький

Фотографії зроблено в студії TECHLABS, фотограф Кирил Кручинін