Огляди та публікації

28.01.2013

Активна стереоакустика SVEN Royal 2R: ефект метелика

Сьогодні до вашої уваги результати тестування активної 2-смугової акустичної стереосистеми Royal 2R виробництва компанії SVEN. Вихід новинки, слід зазначити, спочатку було важливою подією, оскільки ходова, відносно доступна, грамотно зроблена акустика з'являється не щодня, а вже поповнення серії Royal жодним чином не могло залишитися непоміченим.

Одразу зверніть увагу на два важливі факти. По-перше, виробник не намагається ввести в оману з приводу нижньої межі відтворюваних частот. Так, чесні 35 герц, без всякого рекламного лушпиння про двадцять, – і в нас є всі шанси їх почути.

По-друге, зверніть увагу на діаметр високочастотної «пискавки» і потім співвіднесіть його із загальними габаритами і потужністю системи. Схоже, буде цікаво.

Конструкція і виконання

До нас в редакцію система надійшла саме у тому виді, в якому ви отримаєте її після придбанняі, – повний комплект. Важка, масивна коробка оформлена зі смаком, в істинних кольорах фінського прапора, і дуже інформативно. Комплектація традиційна: власне система, шнур мережевого живлення інтегрований; інтерфейсні кабелі RCA, потужний фідер з добротної витої міді для підключення другої колонки до активної, інструкції та пульт ДУ з батарейками.

Дивіться: ніяких фальшпанелей, динаміки відкриті і будуть видні увесь час експлуатації. Все той же зухвалий і одночасно імпонуючий стиль оформлення. Лицьова панель з дзеркальним чорним покриттям à la Royale, виглядає дуже естетично і виграшно. Корпус – цілісна плита MDF з благородним покриттям під чорний шпон. Доторкніться, проведіть рукою, постукайте кісточками пальців по боковині, порадійте. Усе зроблено від душі. Маленькі ніжки інтегровані, незнімні. З приводу актуальності винесення в тил фазоінвертора ми можемо довго сперечатися, але, повірте, я вже усе це послухав, мабуть, це єдине актуальне рішення для системи цих габаритів і цієї потужності – і досить вдале. Хіба що не ставте такі колонки в старих будинках ближче 30 см до набірних стін з дранки, а в сучасних, бетонних, мабуть, ближче 50 см – і буде вам щастя.

Візуально колонки майже ідентичні, принаймні їхня акустична конструкція. На ділі активна колонка набагато масивніша й складніша. Перш ніж перейти до дослідження «нутрощів», ще декілька слів про зовнішній вигляд системи. При пключенні другої, пасивної колонки для особливо чуйних вказано навіть полярність фідера. Підключення класичне, коментарі не потрібні. Твітер в усій красі. Чудо. Це ми ще не чіпали його шурупчики. Головний орган системи, широкосмуговик. Стандартний розмір, виконання якісне. Ось ця «куля» на ньому, звичайно, декоративна, смислового навантаження нуль, лише естетичне.

Ось вона, активна половинка «Рояля». Накладна панелька цікава світлодіодиком, що повідомляє вас про стан системи, але приготуйтеся до того, що все управління здійснюватиметься з пульта ДУ, – це набагато зручніше й практичніше.

Ергономіку навіть немає сенсу обговорювати. Самі бачите: просто, зручно, практично. Тильна сторона активної колонки: зручно виведений запобіжник, простий вимикач, що легко відгукується на дотик; вихід на пасивну акустику; два лінійні входи, як і обіцяно. Тепер – найцікавіше, дискотека: починаємо патрати систему і дивитися, що там усередині.

Зізнаюся чесно, до розбирання найбільше переживав за широкосмуговик, наскільки він якісний. Що ж, милуйтеся, самець в усій красі, з шикарним подвійним потужним магнітом, добротною основою і прекрасним дифузором. На шести Омах 50 ватів вихідної потужності – і, дивлячись на магніти, я вірю в те, що намотана в цьому динаміку котушка відважно і без перевантаження впорається з цим обов'язком.

Можна, звичайно, із сумом побурчати про паперові дифузори, що відходять у небуття. Як на мене, так у них все ж було м'якше демпфування низьких при великому навантаженні. Так-так, теплий ламповий звук, який мало хто вже пам'ятає тощо. Але знаєте, все ж знову зверну вашу увагу на збірний магніт. Як гадаєте, скільки з таким потужним розгойдуванням прожив би папір, щоб не кошлатитися? Тому сам дифузор з пластика і особливо жорсткі кільця на периферії, я вважаю, абсолютно виправдані. На повній потужності там амплітуда ходу – мінімум дюйм: як той папір ні просочуй, він би порвався набагато швидше.

«Пискавка». Я потримав у руках це важке створення: можливо, цей твітер було розроблено для набагато потужнішої акустики. Зверніть увагу на дбайливо укладену демпфуючу прокладку там, де різьблення: динамік лягає не прямо на дерев'яну плиту, а на дбайливо підкладену спеціальну прокладку. І потім ретельно прикручується саморізами. До речі, уся конструкція – я маю на увазі акустичну частину – на гвинтах: жодного болтика чи гайки. Робота одноразова, ручна.

Ми вже близькі до фіналу, зараз длубатимемося в «калаталі». Але перед цим хотілося б звернути вашу увагу ще на декілька важливих моментів у конструкції колонок SVEN Royal 2R. Це, звичайно, надзвичайно якісний монтаж і складання.

Напрочуд якісний фільтр. З огляду на наш час, така порядність у схемотехніці на тлі повсюдної економії на нормальних компонентах, вибачте, навіть дещо шокує. Дивіться далі: справжній тор, добротний якісний тор, залізний і важкий, на якому намотане живлення.

Нарешті, ми переходимо до найцікавішого. Як і належить в старій добрій класичній схемотехніці, первинний підсилювач винесено на окрему плату, а лайнер з усіма елементами живлення – на іншу. «Операційник» попереднього підсилювача дбайливо оточений численною кількістю електролітів, свій стабілізатор, запасливо вибрані номінали критичних резисторів – загалом, від душі.

«Калатало». Фільтрація живлення виконана на запаморочливому рівні – дві «банки» по 10 000 мкФ!

Найголовніше – кінечний підсилювач. Його зроблено на складанні TDA7294 компанії ST Microelectronics. До речі, радіатор на тильній стінці активної колонки – це якраз для нього.

У рамках цієї статті ми не заглиблюватимемося в характеристики цього складання, лише зауважу для годиться, що паспортна потужність TDA7294 складає 100 Вт у діапазоні навантажень 4-8 Ом, а заявлені нелінійні спотворення на частоті 1 кГц при повній потужності й навантаженні всього 4 Ом не повинні перевищувати 0,01%. Вважаю, цього вистачає, щоб більше не витрачати зайвих слів і рухатися далі.

Результати тестування. Висновки

У нас в офісі акустика SVEN Royal 2R пробула достатньо довго, щоб наслухатися її звучання колективно й індивідуально, щоб скласти про нього зважений вердикт. За традицією, що давно склалася, ми не використовуємо для таких оцінок техніку, тільки Лабораторні Вуха™ – в даному випадку мої –- з твердим переконанням, що немає ще такого робота або програми, які, оцінивши кількісно АЧХ та інші параметри, змогли б підказати тестеру щось додаткове, що неможливо почути своїми вухами.

На малій, комфортній гучності приблизно декількох ватів система Royal 2R звучала цілком передбачувано: досить глибока передача вокалу, особливо колоритна на жіночому сопрано, м'яке, чітко розбірливе відтворення малюнка усіх струнних і щипкових інструментів, упевнена басова секція.

Потім потужність була викручена на максимум і були прослухані кілька характерних композицій. З точки зору передачі характеру твору та його насиченості, мабуть, краще всього прозвучав класичний джаз: віолончель і контрабас були як живі, дуже виграшно колонки відіграли Луї Армстронга – в усьому мислимому діапазоні, від його хрипкого, неповторного вокалу до сольних, на десятки децибел конкретніших акцентів труби і групи бек-вокалу.

Дуже добре пішла класика року, навіть Pachinko у виконанні The Pogues з м'яким крещендо на початку: кожна струна банджо упродовж усієї композиції виразно чутна і не розмазується вокалом або потужною басово-ударною секцією. Була підозра, що не схопляться середньо-високі частоти. Гітарні «заливання» Craig Chaquiso зруйнували і ці побоювання: звук чистий, прозорий, без будь-яких еквалайзерів.

Порадував Стівен Стайлер зі своїм Aerosmith – несподівано чисто зазвучала його досить жорстка Nine Lives, а Kiss Your Past Goodbye взагалі відгукнулася усіма нюансами вокалу та всіх інструментів. З AC/DC здалося, що все ж трішки не вистачає ударної секції. Може, любителям «важкого року» потрібно вже ставити сабвуфер у ноги, не знаю, якихось звично забійних акцентів у Thundertruck я дійсно не вловив.

Найсерйозніше все ж з класикою. На жаль, слабко зазвучав еталонний «Реквієм» Моцарта. Я маю на увазі Lacrimosa – те саме місце, де йде чистий хорал. Прозорість звуку на висоті, розрізнення окремих голосів, загальна чистота звучання – до цього претензій жодних. Загальне сприйняття хоралу виявилося трішки... віддаленим, а звичні акценти – трохи розмитими. Дуже добре звучать Ліст, Альбіоні, Мендельсон, майже увесь Бетховен. Особливо здорово сприймається Вагнер – глибоко і насичено.

Вердикт буде такий: за 200 доларів, що коштує система Royal 2R, ви явно отримаєте якість на кожний заплачений цент. Давно не пам'ятаю, щоб так від душі що-небудь оцінював, але ця акустика SVEN, поза сумнівом, вдалася. Це, звичайно, не Tannoy і не Nakamichi, проте підіть пошукайте на ринку за ці гроші що-небудь порівнянне по звучанню. А звук, безумовно, дуже гарний.

Джерело: 3dnews.ru.

Автор: Володимир Бахур